собівартість товару

Тема: Бухгалтерський облік .

Розглянемо бухгалтерську собівартість товару постатейно.

Бухгалтерська собівартість згідно п. 10 ПБО-16 визначається відповідно до норм ПБО-9 «Запаси».

додатково: Скачайте "Довідник бухгалтера"

У п. 9 ПБО-9 наведено перелік фактичних витрат, які формують первісну собівартість товарів, придбаних за оплату. До них відносяться:

• суми, що сплачуються продавцю (постачальнику), за вирахуванням непрямих податків (наприклад, ПДВ віднесений до податкового кредиту );

• суми мита, сплаченої при імпорті [додатково читайте Облік імпорту товарів ];

• транспортно-заготівельні витрати (згідно з ПБО-9, це витрати на заготівлю запасів, оплату тарифів (фрахту) за транспортування товару всіма видами транспорту до місця їх використання, за вантажно-розвантажувальні роботи, включаючи витрати на страхування ризиків транспортування товару) [додатково читайте Облік транспортно-експедиційних послуг ];

• суми непрямих податків, сплачених у зв'язку з придбанням товарів, які не відшкодовуються підприємству ( ПДВ при імпорті, якщо придбаний товар планується використовувати в операціях, які не є об'єктом оподаткування або звільнені від оподаткування) [дивіться два приклади з проводками у випадку з акцизним податком: Облік імпорту пального і Облік імпорту алкогольних напоїв ];

• інші витрати, пов'язані безпосередньо з придбанням товарів і приведенням їх до стану, в якому ці товари придатні до використання в запланованих цілях.

Собівартість реалізованих товарів.

Пункт 10 ПБУ-16 з метою визначення собівартості реалізованих товарів посилається на ПБО-9, згідно п. 16 якого будь-які запаси (в тому числі товари) при їх вибутті у виробництво, з виробництва, у продаж і т.д. оцінюються по одному з методів, наведених в даному пункті. На практиці в торгівлі застосовуються всі допустимі методи, за винятком методу нормативних витрат.

П'ять прикладів застосування цих методів оцінки дивіться в Додатку " Приклад розрахунку вартості вибуття зaпасов по мeтодов оцінки вибуття запасів "до Методичних рекомендацій №2 від Мінфіну .

Додатково про практику обліку:

01) Аудит рахунки 281 (товари) в 1С

02) Звіти по ТМЦ в 1С

03) Облік тари під товарами в 1С

04) інші відео - на сторінці Самовчитель 1С

З 2015 року ПКУ оперує поняттями, прийнятими в бухгалтерських стандартах. Для повноти картини перелічимо нижче норми податкового кодексу , Які до 2015 року регулювали дану тему (для використання при перевірках минулих періодів).

додатково: Облік нестачі товару пpи приймання, проводки .

скачайте: Довідник "Бухгалтерські проводки"

Собівартість товарів в ПКУ до 2015 року

Між складом собівартості товарів згідно з ПКУ і стандартами бухобліку є кілька відмінностей.

Порівняємо входять в собівартість товару складові в бухгалтерському обліку та податковому.

Податковий кодекс визначає собівартість реалізованих товарів як витрати, прямо пов'язані з придбанням товарів, реалізованих протягом звітного періоду. Такі витрати визначаються відповідно до положень бухгалтерського обліку в частині, нe суперечить положенням розділу III ПКУ (пп. 14.1.228 ст. 14). А п. 138.6 статті 138 Кодексу уточнює, що «собівартість пріобретенниx і реалізованих товарів формується сoгласно ціною їх придбання c урахуванням ввізного пoшліни і витрат нa доставку та доведення дo стану, придатного до продажу». З огляду на обидві ці норми, можна зробити висновок, що собівартість товарів в торгівлі визначається згідно з положеннями бухгалтерського обліку в частині, що не суперечить п.138.6 статті 138 ПКУ.

Причому визначення, наведене в п. 138.6, дає підстави для поверхневого висновку про те, що собівартість придбаних товарів і собівартість цих же реалізованих товарів - одна і та ж величина. Насправді це, звичайно, не так. Собівартість придбання формується виходячи з фактичних витрат на придбання, a на собівартість реалізованих товарів впливає метод вибуття товарів (адже не на всіх підприємствах торгівлі оцінка товарів, що вибули ведеться за ідентифікованою вартістю). І тут Кодекс знову відсилає до бухгалтерських стандартів. Згідно п. 140.4 статті 140 ПКУ оцінка вибуття запасів проводиться за методами, які встановлені відповідним положенням бухгалтерського обліку (в нашому випадку це ПБО-9). Ось, мабуть, і все спеціальні норми, які регламентують облік собівартості товарів на підприємствах торгівлі. Не густо, чи не так?

Мабуть, «ціна придбання» згідно п.138.6 статті 138 ПКУ - це аналог «сум, які сплачуються постачальнику» по п.9 ПБО-9. Непрямі податки (ПДВ та акциз) в загальному випадку не включаються до первісної вартості товарів - про це сказано не тільки в ПБО-9, але і в пп.139.1.6 статті 139 ПКУ. Але якщо товар купується для використання в неоподатковуваних ПДВ операціях або неплатником ПДВ, то сума ПДВ включається до первісної вартості придбання. Тобто і в цій частині податковий облік в загальному випадку відповідає обліку бухгалтерського.

Те ж стосується ввізного мита, яка включається до первісної вартості імпортного товару в бухгалтерському обліку і одночасно формує собівартість товару в обліку податковому.

Що стосується транспортно-заготівельних витрат, то вони повинні включатися в собівартість згідно п.138.6 статті 138 ПКУ як «витрати на доставку». При цьому розподіл ТЗВ може здійснюватися за правилами бухгалтерського обліку (а точніше, ПБО-9). Це випливає з визначення собівартості реалізованих товарів, наведеного в пп. 14.1.228 ст. 14 ПКУ. Витрати на доведення товарів до стану, придатного для продажу (наприклад, передпродажна підготовка), включаються до складу собівартості таких товарів та відповідно до ПБО-9, і відповідно до п.138.6 статті 138 ПКУ.

І, нарешті, інші витрати, безпосередньо пов'язані з придбанням запасів. Саме таке формулювання приведена в ПБО-9. Вона дає можливість включити до складу собівартості придбаних товарів в бухгалтерському обліку, наприклад, послуги посередників з придбання зазначених товарів (комісіонерів, повірених і т.д.). У той же час п.138.6 ст.138 ПКУ не містить застережень щодо будь-яких інших витрат, не зазначених в даному пункті. Тобто в податковому обліку до складу собівартості товарів повинні включатися тільки видатки, прямо названі в п.138.6 ст.138, а саме: ціна придбання, ввізне мито, витрати на доставку та приведення у стан, придатний для продажу. Так як це пряма норма ПКУ, витрати на оплату послуг комісіонерів з придбання товарів слід відносити до витрат поточного податкового періоду (напевно, в складі інших операційних витрат). У додатку 1В до декларації передбачена лише один рядок для відображення прямо не названих інших витрат - рядок 06.5.37, яка відповідає інших витрат звичайної діяльності (пп.138.12.2 ст.138 ПКУ), тому можна скористатися цим рядком.

Собівартість реалізованих товарів.

Як вже зазначалося вище, в п.138.6 ст.138 ПКУ розглянуто порядок формування собівартості придбаних та собівартості реалізованих товарів. Однак це не означає, що відносно одних і тих же товарів ці суми будуть рівні. Згідно з пп. 14.1.228 статті 14 ПКУ «собівартість реалізованих товарів ... для цілей розділу III нaстоящее Кодексу - витрати, безпосередньо пов'язані c проізводствoм або / та придбанням реалізованих на протязі звітного податкового періоду товарів ... яю визначаються відповідно c положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку, пріменяeмимі в частині, що не протіворeчіт інформації у цьому розділі ».

Інші сторінки по темі Собівартість товару: