Митя Герасимов: «Я переїхав в Україну завдяки любові до одеської літературі»

Митя Герасимов

Митя Герасимов розповів «2000», що його батько робив з ним в дитинстві, як Шахерезада з Шахріяром, що музикантський стиль життя з читанням не поєднується, що спеціальну літературу йому доводиться читати англійською і що єврейський музикант Пушкін цілком міг би існувати.

Хто він: музикант, кларнетист, фронтмен фолк-групи Pushkin Klezmer Band, іменованої її учасниками «весільно-фестивальним єврейським оркестром».

- Чому і для чого ви читаєте книги?

- Останнім часом я читаю мало. А взагалі з досить раннього дитинства читання для мене завжди було розвагою і великим задоволенням. Я дуже любив і люблю читати, просто зараз у мене майже не буває такого ритму життя, коли читаєш щодня і постійно повертаєшся до якійсь книзі. Ставлення до читання стає все більш утилітарним.

- Де ви зазвичай читаєте?

- Та де завгодно. Будинки читаю лежачи, або сидячи за їжею, або в сортирі - так, це жахлива звичка, яка дісталася мені разом зі всякими іншими якостями від батьків, я так від неї і не позбувся. Читаю в метро, ​​в поїздах, в літаках. Навіть в таксі і в автобусі, хоча останнім часом не дуже виходить, тому що заколисує.

- Вважаєте за краще паперові книги або електронні?

- У мене немає переваг. Не скажу, щоб мені обов'язково були потрібні фактура або запах паперу. Багато читаю з компа, з телефону, а ось паперові книги купую все рідше.

- Що входить в коло вашого читання?

- Системи немає, але чим далі, тим більше це нон-фікшн. А взагалі, все що завгодно, часто це книжки, пов'язані з моєю роботою, з моїми професійними інтересами. Останнім часом читаю англійською. Звичайно, це важко, я і по-російськи-то читаю повільно, ще повільніше по-українськи, а вже по-англійськи - і зовсім. Але доводиться, тому що про клезмерську зокрема і про східноєвропейську народну музику взагалі російською мовою літератури дуже мало - ну, Мойсей Береговський, і тільки. Все найцікавіше - англійською.

Читаю книжки, написані моїми друзями і рідними. Наприклад, моя американська подруга Софі Пінкхем недавно випустила книжку про Україну англійською мовою (вона називається Black Square: Adventures in Post-Soviet Ukraine і вийшла восени минулого року. - Авт.), Я її не міг не прочитати хоча б з цікавості, тому що там багато і про моїх друзів, і про мене, і про нашу київську тусовку. Між іншим, музиканти - самі нечитабельним люди з усієї богеми. Чи то справа художники - вони індивідуалісти, працюють на самоті. А ось музикантський стиль життя з читанням поєднується погано.

- Яка книга найбільше вплинула на вас в юності?

- Важко сказати. Найактивніший період читання був у мене у віці від десяти до двадцяти двадцяти п'яти років, і тоді на мене впливали багато книги. Точніше, багато письменників. У підлітковому віці Белль і, звичайно, Ремарк - він писав про дружбу, а в ідеалістичний період хлоп'яцтва це дуже важлива річ. Потім вже була в основному російська література - насамперед Фазіль Іскандер. Але ось назвати якусь одну книгу, яка найбільше на мене вплинула, я, напевно, не зможу.

- Що ви читаєте зараз?

- Прямо зараз толком нічого не читаю, хіба що всяку фігню в Фейсбуці. Є книжки про клезмера, до яких я часто звертаюся, - наприклад, Уолтер Зеєв Фельдман або Йел Стром, який написав біографію Дейва Тарраса, великого американського клезмерського музиканта, який насправді був ще й великим українським музикантом Давидом Тарасюком з-під Умані; у нас його, на жаль, зовсім не знають.

В останній раз щось смикнуло взяти з собою в поїзд Пушкіна, я його прозу НЕ перечитував, напевно, зі школи. Виходить, з одного боку, начебто перечитуєш, а з іншого, тільки тепер розумієш, наскільки це крута література. Ні, з назвою групи це не пов'язано. Журналісти часто запитують, чому Pushkin Klezmer Band так називається - ну а що, гарна назва, звучить весело, представницький і по-єврейськи.

Коли мене зовсім задовбало розповідати на умняк про глибокі смислові зв'язки, я став відповідати, що ніякого відношення до Олександру Сергійовичу ми не маємо, а просто була така єврейська музикант Нахум Геця Пушкін, який емігрував з України до Америки, записав там багато платівок ... А що, він цілком міг би бути. У всякому разі прізвище підходяща - Елькін, Хайкін, Ривкін, Пушкін ...

- Як виглядає ваша домашня бібліотека?

- Виглядає досить куцо, я рідко купую книги в Києві. Так все підряд, єврейська література, російська проза ... Те, що привозив з Казані або купив на барахолці. Важливе джерело поповнення бібліотеки - київське видавництво «Дух і Літера», часто в особі його директора Леоніда Фінберга - я від нього завжди з важким рюкзаком повертаюся.

- Топ-5 головних книг вашому житті?

- Скоріше це буде топ-п'ять письменників. Той же Іскандер, Довлатов. Напевно, Катаєв, Аксьонов, Маканин. У якийсь період на мене, може, і Лимонов вплинув.

Давайте я вам краще розповім історію, пов'язані з книгами, це набагато цікавіше. Колись в Казані, в своєму рідному місті, я зустрів чувака, який один черевик фарбував в жовтий колір, а інший в блакитний; він щоліта їздив до Одеси і був великий патріот України. Ми з ним розговорилися, з'ясували, що обидва любимо Бабеля, Катаєва, Паустовського і на цьому грунті задружіться. Так через літературу у мене виникла реальна зв'язок з Одесою, я туди приїхав до нього в гості - і в результаті залишився в Україні. Уже вісім років тут живу.

Або як я знайшов вдома книжку з матюками коломийками, приніс її в школу, вона викликала фурор, але потім я міцно за це отримав від батьків. Або про те, що у нас в сім'ї було прийнято читати вголос, і батьки це роблять до сих пір, правда, тепер ще й вимушено - у мами поганенько із зором, і батько читає їй вголос щовечора. У дитинстві ми завжди читали один одному перед сном, років до моїх вісімнадцяти. Шкода, що я не зміг прищепити цю звичку нікому зі своїх панянок - коли я намагався читати їм вголос, вони відразу засипали.

А ще батько вигадував для мене історії. Цілі серіали, які він складав на ходу, де я, хлопчик Митя, був головним героєм. Він переривав їх на найцікавішому місці, щоб я скоріше заснув, а потім прожив весь наступний день в очікуванні продовження. Коли я зараз намагаюся щось відшукати в своїх дитячих спогадах, виникає плутанина і підміна. Іноді я не впевнений, це було насправді чи тільки в батькових історіях.

Шановні читачі, PDF-версію статті можна скачати тут ...